(21 листопада 1974, м. Гірник Покровського району Донецької області – 14 лютого 2023, поблизу с. Водяне, Донецька область).
Олексій народився 21 листопада 1974 року у місті Гірник Покровського району Донецької області в родині шахтарів. Його батьки все життя працювали на шахті, передаючи синові приклад працьовитості, чесності й витривалості.
Навчався у школі №17 рідного міста, мав гарні оцінки, вирізнявся відповідальністю й наполегливістю. Після завершення навчання був призваний на строкову військову службу. Свої обов’язки виконував сумлінно й був звільнений у запас у військовому званні сержанта.
Повернувшись додому, Олексій певний час працював на шахті, а пізніше почав займатися підприємницькою діяльністю. Він завжди дбав про свою велику родину та прагнув забезпечити її добробут.
Коли у лютому 2022 року ворог розпочав повномасштабне вторгнення, Олексій не залишився осторонь. Він добровільно став на захист Батьківщини й вступив до лав Збройних сил України. Служив у військовій частині А7275 у званні сержанта, мужньо виконував свій військовий обов’язок, обороняючи Україну від ворога. Побратими його знали як мужнього чоловіка, надійного друга та незламного воїна-патріота.
14 лютого 2023 року, виконуючи бойове завдання, поблизу населеного пункту Водяне Донецької області сержант Олексій Коряк загинув у бою, до останнього подиху залишаючись вірним присязі й своєму народові. Тривалий час Олексій Коряк вважався безвісти зниклим, і лише під час обміну тіл полеглих воїнів вдалося повернути його тіло додому.
Останній спочин Герой знайшов у селищі Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, де нині проживає його родина.
Світла пам’ять про мужнього воїна, відданого сина України, люблячого чоловіка, батька й дідуся — назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і вдячних земляків.
Вічна слава і шана Герою! Вічна пам’ять сержанту Олексію Коряку!
Герої не вмирають, вони живуть в наших серцях і вільному небі України..