Бабіч Микита Сергійович
(16.01.2002 — 23.05.2025)
Микита Сергійович Бабіч народився 16 січня 2002 року в місті Курахове Донецької області. Тут минули його дитинство та юність. Навчався у Курахівській школі №5, а згодом закінчив Курахівську загальноосвітню школу №2. У 2019–2022 роках здобував професію зварювальника у Курахівському професійному ліцеї №129.
Микита був працьовитим, доброзичливим, з дитинства захоплювався технікою. Умів водити транспорт, здійснював ремонт та обслуговування автомобілів. Працював у місті Дніпро. У 2022 році разом із родиною через війну був змушений переїхати спочатку до села Олексіївка Павлоградського району Дніпропетровської області, а потім — до села Українське Лозівської територіальної громади.
Із перших місяців повномасштабного вторгнення Микита не залишився осторонь. У 2023 році став стрільцем добровольчого формування Курахівської міської територіальної громади №1. У 2024 році за мужність, відвагу та патріотизм був відзначений подякою Курахівської міської військової організації.
Мріяв працювати в поліції. Говорив: «Я хочу! Мені це подобається!». У прагненні служити Україні вступив на контрактну службу до лав Національної гвардії України.
Солдат Бабіч Микита Сергійович з позивним “Крузак” проходив службу у складі 6-го батальйону спеціального призначення, був механіком 2-го відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти безпілотних систем. Загинув 23 травня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту України в районі населеного пункту Клебан-Бик Краматорського району Донецької області.
Прощання з Героєм відбулося з усіма військовими почестями. Останній прихисток Микита знайшов у с.Українське Лозівської територіальної громади Харківської
області.
Світла пам’ять і вічна шана Захисникові України.
Герої не вмирають — вони залишаються у серцях свого народу назавжди.