(23.12.2002 — 23.05.2025)
Солдат
Микита Сергійович Бабіч народився 23 грудня 2002 року в місті Курахове Донецької області. Тут минули його дитинство та юність. Навчався у Курахівській школі №5, а згодом закінчив Курахівську загальноосвітню школу №2.
У 2019–2022 роках здобував професію зварювальника у Курахівському професійному ліцеї №129.
Микита був працьовитим, доброзичливим.
З дитинства захоплювався технікою, вміло водив транспорт, здійснював ремонт та обслуговування автомобілів.
Працював у місті Дніпро.
У 2022 році разом із родиною через війну був змушений переїхати спочатку до села Олексіївка Павлоградського району Дніпропетровської області, а потім — до села Українське Лозівської територіальної громади.
Із перших місяців повномасштабного вторгнення Микита не залишився осторонь. У 2023 році став стрільцем добровольчого формування Курахівської міської територіальної громади №1. У 2024 році за мужність, відвагу та патріотизм був відзначений подякою Курахівської міської військової організації.
Мріяв працювати в поліції. Говорив: «Я хочу! Мені це подобається!». У прагненні служити Україні вступив на контрактну службу до лав Національної гвардії України.
Солдат БАБІЧ Микита Сергійович з позивним “Крузак” проходив службу у складі 6-го батальйону спеціального призначення, був механіком 2-го відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти безпілотних систем.
Загинув 23 травня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту України в районі населеного пункту Клебан-Бик Краматорського району Донецької області.
Нагороджений державною нагородою – Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Прощання з Героєм відбулося з усіма військовими почестями.
Вічний спокій Микита знайшов у селі Українське Лозівської територіальної громади Харківської області, де нині мешкає його родина.
Світла пам’ять і вічна шана Захисникові України солдату БАБІЧУ Микиті.
Герої не вмирають — вони залишаються у серцях свого народу назавжди.
