
Поляков Максим Олександрович
(22.01.1986 – 26.11.2023)
Народився 22 січня 1986 року у селі Зеленці Хмельницької області Старокостянтинівського району.
Проживав у шахтарському місті Гірник Донецької області.
Навчався спочатку у Гірницькій загальноосвітній школі № 17, згодом у Гірницькій загальноосвітній школі № 18.
Був працелюбним, цілеспрямованим, планував своє мирне майбуття.
Після закінчення школи вступив до Донецької гуманітарної академії, отримав ступінь бакалавра за спеціальністю «юриспруденція» 30.06.2007 року.
Проходив строкову службу в Армії з 2008 по 2009 роки.
Після Армії два роки працював у патрульно-постовій службі Куйбишевського РВ УМВС України в Донецькій області.
Потім життя Максима було пов’язане з гірничодобувною промисловістю.
Працював на шахті ПРАТ «ШУ «Покровське».
Останнє місце роботи – ДВАТ «Шахта «Степова» ДХК «Павлоградвугілля» Дніпропетровської області.
Став на захист Вітчизни 13 липня 2022 року.
Максим завжди був прикладом сили духу, відповідальності та патріотизму.
Проходив службу у 93 окремій механізованій бригаді «Холодний Яр», кулементний взвод, 3 батальйон у якості навідника.
Позивний – БАКС.
Воював на соледарівському, часовоярівському, бухмутському напрямках.
Побратими цінували мужність і самовідданість Максима, його вміння підставити плече та надати необхідну допомогу.
Максим вирізнявся винахідливістю, рішучістю та незламністю при виконанні бойових завдань.
У запеклому бою за місто Бахмут Максим отримав тяжке поранення.
Лікарі Дніпровської лікарні у № 4 боролися за життя Воїна, проте поранення були важкі і 26 листопада 2023 року серце Героя зупинилося.
Нагороджений державними нагородами:
-
медаллю «Захиснику Вітчизни» 23.12.2022 (за захист м.Соледару),
-
медаллю «За військову службу Україні» 18.07.2023,
-
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Захисник України Максим ПОЛЯКОВ пішов у вічність, залишивши по собі світлу пам’ять у серцях близьких, побратимів та всіх, хто його знав і любив.
Вічний спочинок Герой знайшов у рідному місті Гірник, де до останнього на його повернення чекала мама.
Подвиг і самопожертва солдата Збройних Сил України Максима ПОЛЯКОВА ніколи не будуть забуті.
Вічна пам’ять і вічна слава Герою!
Герої не вмирають. Вони живуть в наших серцях та вільному небі України.
