(12.01.1962 – 17.04.2022)
Капітан
Народився 12 січня 1962 року на Донеччині, у шахтарській родині, в місті Українськ. Після створення власної сім’ї проживав із родиною в місті Курахове, у мікрорайоні Південний.
Навчався в загальноосвітній школі № 3 міста Українськ.
По закінченню школи вступив до Гірницького професійно-технічного училища (1979–1980 рр.), де здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва категорій «А1», «А2», «В1». По завершенню навчання протягом трьох місяців працював трактористом.
1980-1981 роки – проходив строкову службу в українській Армії.
Після Армії вступив до Донецького політехнічного інституту, де здобув спеціальність «Автомобілі та автомобільне господарство». У 1983–1984 роках поєднував навчання з роботою водієм ІІІ класу в автоколоні № 3 Микитівського автопідприємства № 04692 Горлівського автооб’єднання № 04690.
У 1984 році одружився. Мав двох дітей: сина та доньку.
У 1986 році проходив виробничу практику в Горлівському АТП № 04103 на посаді слюсаря з ремонту автомобілів.
У 1987–1990 роках працював у Селидівському автотранспортному підприємстві механіком контрольно-пропускного пункту автоколони № 2 м. Курахове.
У 1991 році обіймав посаду провідного інженера на підприємстві «Укрснабстроймонтаж». Із 1996 року працював головним інженером на ПАТ «Донбасенерго» СО ПРП «Курахівенерготорг».
Перед початком повномасштабної війни протягом двох років працював на автомобільному підприємстві ТОВ «АБ «Магістраль» у місті Курахове.
Серед його захоплень були автомобілі, море, риболовля та виготовлення меблів.
Сергій Володимирович був природженим лідером, обіймав керівні посади, користувався беззаперечним авторитетом серед колег і знайомих, вирізнявся відповідальністю, порядністю та честю.
Брав активну участь у житті громади, спортивних заходах і забігах.
Коли рідна країна потребувала захисту, – без вагань ухвалив єдине для себе рішення — стати на її оборону. Із першого дня повномасштабного вторгнення вступив до лав Збройних Сил України, чітко усвідомлюючи свій обов’язок.
Служив командиром 3-ї стрілецької роти 105 окремого батальйону територіальної оборони 109 окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України (військова частина А7271). Позивний — «Беркут». Побратими цінували та поважали Сергія Володимировича за непохитну волю, мужність, патріотизм та високі моральні якості.
Офіцер Збройних Сил України Сергій БЕРКОВСЬКИЙ героїчно загинув 17 квітня 2022 року поблизу села Старомайорське Волноваського району під час виконання бойового завдання.
Нагороджений державною нагородою – Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Місце поховання Героя — поле бою.
Факт загибелі підтверджено рішенням Мар’їнського районного суду від 14.06.2022 року.
Втрата Сергія Володимировича стала болючим ударом для його рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав і любив.
У Сергія залишилася дружина, яка зберігає світлу пам’ять про чоловіка.
Його подвиг і самопожертва назавжди залишаться в пам’яті нинішніх і прийдешніх поколінь.
Вічна слава капітану Збройних Сил України Сергію БЕРКОВСЬКОМУ і вічна шана.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях і у вільному небі України.