(21.09.1996 – 03.09.2022)
Дмитро Володимирович Антикуз народився 21 вересня 1996 року.
Навчався у Курахівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 5. Зростав волелюбним, спортивним хлопцем. Паралельно навчався у Курахівській дитячо-юнацькій спортивній школі, де займався кікбоксингом. Спорт завжди був для Дмитра одним із головних життєвих пріоритетів.
Після закінчення школи вступив до Курахівського професійного ліцею, який успішно закінчив у 2014 році. Під час навчання брав активну участь у спортивному житті закладу. Був відзначений за успішний виступ у змаганнях зі стрибків у довжину, показавши результат 2,34 м.
Строкову військову службу проходив у складі Національної гвардії України. За сумлінне виконання службових обов’язків неодноразово заохочувався командуванням військової частини. З 15 лютого по 19 вересня 2019 року безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької та Луганської областей, виконуючи бойові завдання в районі міста Рубіжне Луганської області. Мав статус учасника бойових дій.
Після демобілізації з 2019 по 2021 рік працював у Польщі.
Дмитро був доброю, щирою та товариською людиною, мав багато друзів як в Україні, так і за кордоном.
У 2022 році повернувся в Україну у відпустку. Саме в цей час на українську землю прийшла повномасштабна війна. Дмитро насамперед подбав про безпеку своїх рідних – перевіз родину до Тернопільської області, а сам добровільно став на захист Батьківщини.
Служив у складі 18 окремого батальйону морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Військове звання — матрос.
Військова посада — оператор-топогеодезист 1-го мінометного взводу мінометної батареї військової частини А4210.
Побратими цінували Дмитра за стійкість, мужність, відвагу та високі моральні якості. У складі свого підрозділу він відважно виконував бойові завдання, проявляючи рішучість і незламність у боротьбі з ворогом.
03 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білогірка Бериславського району Херсонської області Дмитро Антикуз отримав важке поранення, несумісне з життям. Герой загинув унаслідок ворожого артилерійського обстрілу, віддавши своє життя за свободу і незалежність України, до останнього залишаючись вірним Військовій присязі та українському народові.
За особисту мужність і самовідданість був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Дмитро не встиг створити власну сім’ю, але мав велике серце, сповнене любові до рідних, друзів і своєї країни.
У безмежному горі залишилися мама та молодша сестра Оля, які до останнього вірили й чекали на повернення свого мужнього Захисника.
Останній спочинок Герой знайшов у селищі Козова Тернопільської області, далеко від рідної домівки, поруч із родиною, яка нині там проживає.
Світла пам’ять про Дмитра Володимировича Антикуза назавжди житиме у серцях рідних, побратимів, друзів і всіх, хто знав, поважав і любив його.
Вічна пам’ять і вічна слава Герою України!
Герої не вмирають — вони живуть у вільному небі України.
