солдат (25.08.1976 – 05.11.2022)
Народився 25 серпня 1976 року в місті Гірник Покровського району Донецької області.
Навчався у Гірницькій загальноосвітній школі №17. З дитинства був активним, енергійним і непосидючим хлопцем. У родині зростав третім сином. Завжди гостро відчував справедливість, ставав на захист слабших, не терпів неправди та несправедливого ставлення до людей.
Після закінчення школи вступив до Гірницького професійно-технічного училища №144, де здобув спеціальність «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» категорій А1, А2, В1.
Згодом проходив строкову службу в лавах української армії. Після демобілізації переїхав до рідного брата в село Новопетрівка Роменського району Сумської області.
Саме там Сергій зустрів своє кохання, створив родину та у 1996 році одружився. Разом із дружиною виховали трьох дітей.
Працював у місцевому колгоспі, фермі різноробом: механіком, чабаном. Дуже любив коней і мав особливий хист до роботи з ними — міг приборкати навіть найноровливішого з них.
Коли колгосп розформували, у 2009 році Сергій повернувся до рідного міста Гірник у пошуках роботи. Пройшов курси в центрі кваліфікаційної підготовки працівників гірничодобувної справи та влаштувався на роботу до ДВАТ шахта «Котляревська» ДХК «Селидіввугілля» у місті Новогродівка.
Сергій був доброю, щирою та працьовитою людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Мав золоті руки: самостійно виконував ремонтні та будівельні роботи, добре розумівся на електромонтажі, умів працювати з будь-якою технікою та інструментом. Його цінували за надійність, людяність і відповідальність.
Коли на українську землю прийшла війна, Сергій не залишився осторонь. 25 лютого 2022 року склав Військову присягу, а вже 1 березня вирушив на передову.
Службу проходив у 105 окремому батальйоні територіальної оборони 109 окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Обіймав посаду стрільця військової частини А7271.
Позивний «Циган».
Побратими поважали Сергія за мужність, витримку та силу духу. Він умів підтримати у важку хвилину, залишався спокійним і зібраним навіть у найскладніших бойових обставинах. Був надійним товаришем і справжнім братом по зброї.
Солдат Збройних Сил України Федяєв Сергій Олександрович у складі свого підрозділу мужньо виконував бойові завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України.
5 листопада 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу міста Вовчанськ Харківської області, Сергій Федяєв героїчно загинув у бою за Україну, її свободу та незалежність, залишившись до останнього подиху вірним Військовій присязі та українському народові.
За мужність і самовідданість Захисника нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У Сергія залишилися дружина Олена, син Сергій та доньки Оксана і Єлизавета.
Похований Герой у селі Новопетрівка Сумської області, де нині проживає його родина.
Світла пам’ять про Сергія Федяєва завжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав та любив його.
Вічна слава Герою. Герої не вмирають…
