(03.04.1973 – 13.09.2022)
Молодший сержант Сергій Рисай, відомий побратимам із позивним «Юрист», загинув 13 вересня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Водяне Донецької області. Йому було 49 років. Сергій народився у селі Григорівка Харківської області. Вищу освіту здобув у Донецькому інституті підприємництва. Жив із родиною у місті Курахове Донецької області, працював юрисконсультом у Мар’їнському центрі первинної медико-санітарної допомоги. У вільний час захоплювався спортом, був активним та життєрадісним. З початком повномасштабного вторгнення він став на захист України у складі 503-го окремого батальйону морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ. Сергій був людиною, яка завжди приходила на допомогу, не засуджувала інших, була доброю, відповідальною та надійною. Турботливий чоловік, люблячий батько та син – саме таким його пам’ятатимуть рідні та близькі. Марина, знайома Сергія, з вдячністю та теплотою згадує: *«Світла пам’ять Сергію. Вже минуло три роки, як його немає з нами, але є люди, які залишають слід не лише у спогадах, а й у серцях. Сергій був саме такою людиною. Мудрий, спокійний, врівноважений – він мав особливий дар заспокоювати та підтримувати навіть у найскладніші моменти. Його поради були безцінними, і я, як і багато хто з нас, завжди прислухалася до його слів, знаючи, що вони виходять від щирого серця та великого життєвого досвіду. У своїй професії Сергій був справжнім майстром. Юридична справа для нього була не просто роботою, а покликанням. Він завжди стояв на боці справедливості, допомагаючи людям не заради вигоди, а тому, що вірив: добро має перемагати. Не раз він допомагав мені вирішувати складні юридичні питання безкорисливо, навіть не дозволяючи про це говорити. Його щире бажання підтримати — це те, що я ніколи не забуду. Найбільшою цінністю для нього завжди була родина. Він був прекрасним чоловіком і батьком — люблячим, турботливим, уважним. Незважаючи на зайнятість, завжди знаходив час для дружини, дітей, батьків. Це був чоловік, який умів поєднувати роботу, сім’ю та дружбу, не забуваючи про тих, хто потребував його уваги. Його внутрішня сила надихала оточення, а доброта робила світ навколо теплішим. Його втрата — невимовний біль, з яким важко змиритися. Сергій залишив по собі світлу пам’ять, безліч добрих справ і приклад того, як варто жити — чесно, гідно та з відкритим серцем. Дякую тобі, друже, за все: за підтримку, поради, щирі розмови, за дружбу, яка була для мене безцінною. Ти завжди житимеш у наших серцях і спогадах».* Також щирими, добрими спогадами про Сергія ділиться його родичка Ірина: *«…Сергій – люблячий чоловік та батько, гарний хазяїн,відповідальний, трудящий, освічений, професіонал своєї справи, уважний та любʼязний співбесідник і просто добра людина. Памʼятаю, як ми разом були у відпустці на морі. В Олени та Сергія ще був тільки старший син, а в мене того самого віку донечка. Жили в наметах, по воду ходити доводилось далеко в гори, провізію возили машинами. Сергій постійно був зайнятий. То переставить намет на інше, краще місце, то по воду йде, то готує їжу, займається сином. Навіть у відпустці не відпочивав… Коли ми були в їхньому домі, без уваги не залишалися. Сергій із Оленою по черзі накривали на стіл і спілкувалися з нами. Він цікавився справами, щось запитував, розповідав і уважно дивився своїми голубими очима, в яких можна було побачити добру душу. Жаль, дуже жаль, що ми не можемо отак зараз посидіти, поговорити про життя, що жінка залишилась без коханого, що він багато чого не встиг побачити, відчути, зробити…“* Похований Сергій у рідному Кураховому. У нього залишилися мама, дружина та двоє синів. Пам’ять про Сергія Рисая назавжди збережена не лише в серцях рідних і друзів, а й у Кураховому: його ім’я було викарбуване на меморіальній дошці Алеї Пам’яті. Після окупації міста Курахівська міська військова адміністрація відновила Алею Слави у своїй релокації в селищі Слобожанське Дніпропетровської області, де сьогодні вшановують Героїв. Вічна пам’ять і слава Герою Сергію Рисаю!