молодший сержант (03.04.1973 – 13.09.2022).
Сергій Сергійович народився у селі Григорівка Харківської області.
Навчався у Донецькому інституті підприємництва, де здобув диплом спеціаліста та кваліфікацію «юрист-економіст».
Разом із родиною проживав у місті Курахове Донецької області. Працював юрисконсультом у Мар’їнському центрі первинної медико-санітарної допомоги. Захоплювався спортом, був активною, щирою та життєрадісною людиною.
«До втрати неможливо підготуватися, і жодні слова не зможуть загоїти біль втрати дорогої людини… Розумний, добрий, відповідальний, товариський — саме таким Сергій Сергійович назавжди залишиться у нашій пам’яті», — зазначили у Мар’їнській військовій адміністрації.
З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій прийняв єдине беззаперечне для себе рішення — стати на захист України.
Військову службу ніс у складі 503-го окремого батальйону морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Побратими знали його за позивним «Юрист». Для них Сергій був надійним товаришем — воїном, який завжди підставить своє мужнє плече.
13 вересня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Водяне Донецької області, молодший сержант Сергій Рисай героїчно загинув у бою за Україну, її свободу та незалежність, залишившись вірним Військовій присязі та своєму народові.
Сергій завжди приходив на допомогу, не засуджував інших, був добрим, відповідальним і надійним. Турботливий чоловік, люблячий батько та син — саме таким його пам’ятатимуть рідні, друзі та близькі.
Марина, знайома Сергія Сергійовича, з вдячністю та теплотою згадує:
«Є люди, які залишають після себе слід не лише у наших спогадах, а й у серцях. Сергій був саме такою людиною. Мудрий, спокійний, врівноважений — він мав особливий дар заспокоювати та підтримувати навіть у найскладніші моменти. Його поради були безцінними, і ми завжди прислухалися до його слів, знаючи, що вони йшли від щирого серця та великого життєвого досвіду.
У своїй професії Сергій був справжнім майстром. Юридична справа стала для нього покликанням: він завжди стояв на боці справедливості, безкорисливо допомагаючи людям. Але найбільшою цінністю для нього завжди була родина. Сергій був прекрасним чоловіком і батьком — люблячим, турботливим, уважним.
Його внутрішня сила надихала оточення, а доброта робила світ теплішим. Втрата Сергія — невимовний біль, але він залишив приклад того, як варто жити: чесно, гідно, з відкритою душею. Дякую тобі, друже, за все. Ти завжди житимеш у наших серцях…».
Також щирими й теплими спогадами про Сергія ділиться його родичка Ірина:
«Сергій — люблячий чоловік і батько, гарний господар, освічений чоловік, професіонал своєї справи, уважний та люб’язний співрозмовник і просто добра людина.
Пам’ятаю, як ми разом були у відпустці на морі. В Олени та Сергія тоді був лише старший син, а в мене — донечка такого ж віку. Жили в наметах, по воду доводилося ходити далеко в гори, провізію возили машинами. Сергій постійно був зайнятий: то переставляв намет на інше, краще місце, то йшов по воду, то готував їжу, займався сином. Навіть у відпустці не відпочивав…
Коли ми бували в їхньому домі, без уваги ніхто не залишався. Сергій разом з Оленою гостинно накривали на стіл, спілкувалися з нами. Він цікавився справами, щось запитував, розповідав і уважно дивився своїми голубими очима, в яких можна було побачити добру душу.
Жаль, дуже жаль, що ми не можемо зараз отак посидіти й поговорити про життя… Дуже жаль, що дружина залишилася без коханого чоловіка, що він багато чого не встиг побачити, відчути, зробити… Але, дякувати Богу, Сергій залишив після себе гарних, сміливих і розумних дітей, любов своєї коханої жінки, повагу рідних і близьких та свій героїчний вчинок. Царство йому Небесне та вічна пам’ять!».
Похований Герой у місті Курахове Донецької області. У Сергія залишилися мама, дружина та двоє синів.
Світла пам’ять і вічна слава Сергію Сергійовичу Рисаю — мужньому воїну, відданому Захиснику України, надійному другові та справжньому патріоту.
Герої не вмирають…