Машир Олег Михайлович
солдат (01.12.1971 – 15.03.2023)
Олег Михайлович народився 01 грудня 1971 року в місті Курахове на Донеччині.
Навчався у Курахівській загальноосвітній школі № 5. За роки навчання зарекомендував себе вмілим, дисциплінованим учнем. Ріс товариським хлопчиною, мав лідерські якості. Приймав активну участь в житті школи та класу.
Закінчив Штерівський енергетичний технікум у місті Міусинськ Луганської області, здобув професію електромонтера. Працював за спеціальністю — на Курахівській ТЕС.
Створив сім’ю, виховував сина та доньку. Був вірним чоловіком, турботливим батьком і надійною опорою для своїх близьких.
Захоплювався електромонтажними роботами, майстрував електроприлади, розробляв власні електричні схеми. Любив музику, грав на гітарі. Займався спортом — боксом і карате. Мав аналітичний склад розуму, цікавився філософією, історією, політологією.
Олег був щирим, відповідальним і сильним духом. Провідною зорею для нього завжди залишалася любов до рідної землі та своєї родини.
Коли в країну прийшла війна, він не вагаючись став на її захист.
Вступив до лав Збройних Сил України 02 березня 2022 року.
Службу ніс у 109-й окремій бригаді територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Обіймав посаду старшого електрика відділення електрозабезпечення інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини А7271.
Побратими знали його як мужнього, хороброго воїна та незламного патріота.
Позивний — «Електрик».
Нагороджений державною відзнакою — медаллю «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ» (05.08.2022).
15 березня 2023 року, виконуючи бойове завдання, Олег героїчно загинув поблизу села Греківка Луганської області. До останнього подиху він віддано виконував свій обов’язок, виявляючи мужність і незламну волю.
По собі залишив доньку 2009 року народження та сина 2002 року народження.
Похований Герой у місті Дніпро на Краснопільському кладовищі (ряд 5, місце 13).
Вічна слава солдату Збройних Сил України Олегу МАШИРУ і світла пам’ять.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях і вільному небі України.
