Ялосовецький Віталій Артурович

Ялосовецький Віталій Артурович

солдат (12.09.1992 – 10.04.2023)

Віталій Ялосовецький народився 12 вересня 1992 року в селі Дачне Покровського району Донецької області. Тут минули його дитинство і юність, тут він жив на вулиці Шкільній.

Він виріс у любові до рідної землі, був щирою, доброю й відважною людиною. Із дитинства відзначався відповідальністю, справедливістю та готовністю прийти на допомогу. Друзі й близькі знали його як щиру, працьовиту людину, віддану своїм принципам.

Навчався у Дачненській сільській загальноосвітній школі. Після її закінчення вступив до Курахівського професійно-технічного училища № 129, де здобув професії муляра, монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій та електрозварювальника ручного зварювання.

Улюбленим заняттям Віталія була музика. А ще він мав золоті руки — умів полагодити та відремонтувати будь-яку річ.

Працював на електросплавному заводі «Електросталь» у місті Курахове, а також на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча. Згодом працював різноробочим на малих приватних підприємствах. Останнім місцем проживання було місто Самар Дніпропетровської області.

У лютому 2023 року Віталій став до лав Збройних Сил України. Службу ніс у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Він мужньо виконував бойові завдання, захищаючи Батьківщину, свою родину та майбутнє України.

10 квітня 2023 року Віталій Ялосовецький загинув у бою поблизу села Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

За мужність і відданість Україні нагороджений державною нагородою — орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Тривалий час Воїн вважався зниклим безвісти. Його тіло повернули під час обміну 18 лютого 2024 року.

Вічний спочинок Герой знайшов на рідній землі — у селі Дачне.

У Віталія залишилася мама, для якої він назавжди залишиться найдорожчою людиною та справжнім Героєм.

Світла пам’ять про Віталія Ялосовецького житиме в серцях рідних, друзів і всіх, хто його знав і любив.
Вічна шана і слава Захиснику України.

Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях і у вільному небі України.