Щавінський Максим Максимович
солдат (11.06.1990 – 24.04.2024)
Народився Максим 11 червня 1990 року.
Зростав у селі Сонцівка. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Життя Максима було сповнене випробувань, але він завжди залишався гідною, сильною людиною, справжнім сином своєї землі. Максим рано втратив батьків, проте знайшов опору в рідній сестрі Анастасії.
Навчався у Сонцівській загальноосвітній школі № 2.
Захоплювався технікою: тракторами, автомобілями, мотоциклами.
Працював у тракторній бригаді фермерського господарства «СОНЦОДАР-АГРО» села Сонцівка, де зарекомендував себе як працьовита, відповідальна та надійна людина.
Коли Батьківщина потребувала допомоги, Максим без вагань прийняв рішення стати на захист рідної країни.
Військову службу проходив у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля» у складі Сухопутних військ Збройних Сил України.
Обіймав посаду навідника 1-го штурмового відділення 3-ї штурмової роти військової частини А4862.
Побратими знали його під позивним «Кабан». Максим мав вагомий авторитет серед товаришів, його поважали й цінували за рішучість, витримку та вольовий характер. Він був надійним побратимом, мужнім воїном, незламним патріотом.
24 квітня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області, Максим героїчно загинув. Його серце перестало битися, але світла пам’ять про мужнього Захисника України назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав і любив.
Не був одружений.
У глибокому горі залишилася любляча сестра Анастасія, вона назавжди збереже пам’ять про рідну людину.
Вічний спочинок Герой знайшов у селі Лобойківка Дніпропетровської області, де нині проживає Анастасія з родиною.
Вічна пам’ять солдату Збройних Сил України ЩАВІНСЬКОМУ Максиму Максимовичу і вічна шана.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях і вільному небі України.