солдат (18.03.2001 – 31.10.2024)
Гладкий Максим Олександрович народився 18 березня 2001 року в місті Курахове.
Навчався у Курахівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 5. За словами педагогів, був кмітливим, активним і щирим хлопцем. Мав багато друзів, захоплювався комп’ютерними технологіями.
З дитинства вирізнявся добротою, рішучістю та готовністю завжди підтримати ближніх.
Після закінчення школи вступив до Курахівського професійного ліцею, де здобув кваліфікацію електрогазозварювальника.
У 2020 році був призваний на строкову військову службу. Демобілізувався у грудні 2021 року.
Максиму випало надто мало часу для мирного життя, здійснення мрій і планів на майбутнє. Коли війна прийшла на рідну землю, він без вагань став на захист України.
20 липня 2022 року прийняв Військову присягу.
Службу проходив у 3 окремому механізованому батальйоні 23 окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Обіймав посаду стрільця-гранатометника військової частини А4741.
Відважний, незламний, відданий своїй справі — таким Максима пам’ятатимуть бойові побратими. У складі свого підрозділу він гідно виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Був нагороджений відзнакою командира 3 механізованого батальйону за проявлені особисту мужність і відвагу, стійкість, рішучість, самовіддане служіння українському народові та вірність Військовій присязі.
31 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району, солдат Збройних Сил України Максим Гладкий героїчно загинув у бою за Україну, до останнього подиху залишившись вірним Військовій присязі та українському народові.
Через надзвичайно складні бойові обставини евакуювати тіло Захисника з поля бою не вдалося. Та для рідних, побратимів і всіх, хто знав Максима, він назавжди залишиться живим у пам’яті — мужнім Воїном, який віддав своє життя за свободу і незалежність України.
У невимовному горі залишилася мати, для якої Максим був найбільшою гордістю, надією та світлом у житті.
Вічна слава Герою. Герої не вмирають…