солдат (30.10.1969 – 14.05.2026).
Народився 30 жовтня 1969 року в місті Селидове Донецької області.
Проживав у селищі Іллінка Покровського району Донецької області.
Працював гірничим майстром на дільниці підготовчих робіт ДВАТ «Шахта «Курахівська» ДХК «Селидіввугілля».
Із початком повномасштабного вторгнення, 21 березня 2022 року, Олександра Борисовича було мобілізовано Покровським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Свій бойовий шлях він проходив самовіддано, виконуючи завдання із захисту незалежності й територіальної цілісності України, забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
12 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області водій-санітар Олександр Палій отримав тяжкі поранення.
За проявлену мужність був нагороджений відзнакою Міністра оборони України «За поранення».
У 2023 році за станом здоров’я його було переведено до Бахмутського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де він проходив службу на посаді старшого стрільця відділення охорони.
Попри отриману інвалідність і маючи законне право на звільнення з військової служби, Олександр Борисович прийняв мужнє рішення залишитися в строю та продовжити службу.
14 травня 2026 року під час виконання обов’язків військової служби в місті Краматорськ Донецької області солдат ПАЛІЙ Олександр Борисович помер, залишившись до останнього подиху вірним Військовій присязі, Українському народові та своїй державі.
Поховали Воїна на Алеї Слави центрального кладовища міста Верхньодніпровська Кам’янського району Дніпропетровської області.
Без батьківської любові та підтримки залишилися четверо дітей: сини Борис (1990 р. н.) та Антон (2014 р. н.), доньки Валентина (1992 р. н.) й Анна (1999 р. н.); без люблячого чоловіка – дружина Наталія.
Світла пам’ять солдату Збройних Сил України Олександру Борисовичу Палію та вічна шана.
Герої не вмирають..