солдат (15.11.1972 – 18.06.2025).
Народився 15 листопада 1972 року в місті Курахове Донецької області.
Навчався у Курахівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 1, де був старанним учнем і добре навчався.
Після закінчення школи вступив до Курахівського професійно-технічного училища № 129, де здобув професію електрогазозварювальника. Згодом продовжив навчання у Курахівській філії Придніпровського енергобудівного технікуму за спеціальністю «Теплоенергетика».
Своє трудове життя пов’язав із рідною Курахівською ТЕС. Саме там набув ґрунтовних професійних знань і практичного досвіду, працюючи на різних посадах — від слюсаря до електрогазозварювальника 5-го розряду.
У повсякденному житті захоплювався технікою та автомобільною справою. Мав золоті руки, добре розумівся на автомобілях і міг полагодити практично будь-яку несправність.
До лав Збройних Сил України Віталій Борисович був призваний 6 січня 2025 року. Мужньо виконував бойові завдання із захисту України на Покровському напрямку.
Проходив службу у 243 окремому батальйоні територіальної оборони, а згодом — у 108 окремій бригаді територіальної оборони (Кодацька бригада) у складі Регіонального управління «Схід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Обіймав посаду водія 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти військової частини А4247 (А7036).
Побратими знали його за позивним «Максим».
Свій останній бій Віталій Борисович прийняв 18 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко Перше Покровського району Донецької області.
Без батьківської підтримки залишилися дві доньки — Крістіна (1994 року народження) та Тетяна (1995 року народження), без люблячого чоловіка — дружина Світлана.
Похований Герой у місті Харків, де нині проживає його родина.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Герої не вмирають…