молодший сержант (08.06.1990 – 17.08.2026).
Максим Миколайович Сівак народився 8 червня 1990 року. Проживав у місті Курахове по вулиці Мечнікова.
Навчався у Курахівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 1. Був старанним, чемним хлопцем, мав багато друзів.
Після закінчення школи вступив до Курахівського професійного ліцею, який закінчив у 2008 році, здобувши професії слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів і електрозварника ручного зварювання.
З жовтня 2008 року проходив строкову військову службу у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді (25 ОПДБр), у складі 3-ї самохідно-артилерійської батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Обіймав посаду старшого навідника, військове звання — молодший сержант.
Трудову діяльність розпочав у ДУ «Селидівська виправна колонія (№ 82)» у селищі Гостре, згодом – у логістичній компанії «Нова пошта». Останнім місцем роботи була оптова база продуктів харчування.
Під час повномасштабної війни Максим став на захист України.
Військову службу проходив у 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр» Сухопутних військ Збройних Сил України. Обіймав посаду командира бойової машини – командира відділення 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону.
Позивний – «Сіва».
За час проходження військової служби Максим неодноразово отримував поранення під час виконання обов’язків військової служби із захисту Батьківщини.
2 лютого 2023 року молодший сержант, командир відділення Максим Сівак отримав поранення внаслідок мінометного та артилерійського обстрілу позицій українських військових на східних околицях Бахмута.
5 березня 2023 року, близько 16:15, під час виконання бойового завдання з відсічі російської агресії поблизу Бахмута Максим Миколайович отримав тяжкі мінно-вибухові та осколкові поранення, контузію головного мозку й акубаротравму. Після лікування та реабілітації продовжив військову службу.
12 квітня 2023 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного Максим Миколайович Сівак був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест».
З 03 по 31 жовтня 2024 року службу ніс в 634 окремому зенітному кулеметному батальйоні (634 ОЗКБ) Сил протиповітряної оборони Збройних Сил України.
З 1 листопада 2024 року – знову у складі 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Сухопутних військ Збройних Сил України.
17 серпня 2026 року серце Захисника зупинилося внаслідок травм та поранень, отриманих під час проходження військової служби в лавах Збройних Сил України .
У Максима залишилися мама Світлана Михайлівна та сестра Джеріхова Яна Миколаївна.
Похований Воїн у місті Кам’янське Дніпропетровської області, де нині проживає його родина.
Місце поховання – Романківське кладовище.
Світла пам’ять молодшому сержанту Збройних Сил України Максиму Миколайовичу Сіваку. Вічна шана Захиснику України.
